Один з активних учасників Екологічного Форуму «Kryviy Rih-Green Strategy-2020» кандидат технічних наук, доцент та старший науковий співробітник інституту машинобудування ім. А.М. Підгірного НАН України, Михайленко Володимир Григорович, в співпраці з Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем, представив учасникам Форуму доповідь на тему «Екологічна технологія захисту водних об’єктів від забруднення мінералізованими шахтними і кар’єрними водами». У доповіді йшлося про нові технології управління високомінералізованими шахтними водами, які дозволяють не допускати скидання рідинних концентрованих стоків у водні об’єкти. Для Криворіжжя дуже актуальна тема. Нині, Управління залишками криворізьких шахтних вод практично зайшло у безвихідь,так як їх кількість все збільшується (щороку не менше 12–15 млн. м куб, з мінералізацією 40 і більше г/л і хлоридами в 20 000 мг/дм3). А екологічно безпечних методів їх утилізації досі не знайдено. Пошуками шляхів куди ж дівати ці води заклопотані багато наукових, виробничих і громадських організацій. На порядку денному — робота підземного рудного Кривбасу. На наш погляд представлена технологія, що дозволяє отримувати корисні компоненти з мінералізованих вод товарної цінності, заслуговує на велику увагу. Ми сподіваємося, що гірничорудні підприємства зацікавляться цією пропозицією і в недалекому майбутньому негативний вплив шахтних вод на екологічну ситуацію в нашому регіоні і водну систему р. Інгулець буде зведено до мінімуму.
РЕЗЮМЕ ТА ЗАГАЛЬНІ ВРАЖЕННЯ ВІД ТРЕТЬОГО ФОРУМУ «КРИВОРІЗЬКА ЗЕЛЕНА СТРАТЕГІЯ»
Форум був присвячений чотирьом темам. За кожною темою відбулися виступи та підсумкова панельна дискусія.
Тема 1. Реформа екологічного контролю: чи вирішує вона проблеми захисту довкілля?
До присутніх доведено інформацію про те, як буде реформуватися система екологічного контролю. Одночасно змінюються законодавство з екологічного нагляду та структура Держекоінспекції України.
Висновок. Для досягнення справедливості та розумності екологічного блоку нормативно-правової бази України необхідно під суворим наглядом громадськості переглянути всі підзаконні нормативно-правові акти держави. Зокрема – порядок обрахунку лімітів на викиди в атмосферу промислових підприємств та загальнодержавні правила приймання очищених стічних вод підприємств у каналізаційні мережі населених пунктів України. Стосовно останнього документа – слід повернути в текст нових Правил перелік допустимих концентрацій забруднювачів в очищеній стічній воді для нормативного скиду її у водогосподарські та рибогосподарські водойми, а також для показника співвідношення ХСК/БСК < 2,5 внести обмеження, що цей показник діє при ХСК> 500. Взагалі нормативи на викиди в атмосферу та скидання стічних вод повинні бути розумними та враховувати існуючі технології та обладнання з очищення газових викидів та стічних вод. Велика роль у цьому перегляді має належати активній громадськості, оскільки саме вона найбільш зацікавлена в тому, щоб з однієї сторони працювали підприємства, а з іншої сторони – щоб довкіллю завдавалася мінімально можлива шкода. Саме громадськість, як найбільш зацікавлена сторона, повинна слідкувати, щоб екологічні платежі та штрафи (так само, як і інші штрафні санкції) не були способом поповнення бюджетів різних рівнів, а перш за все стимулювали виробників до очищення скидів та викидів. Ганебну практику встановлення планів по штрафах для контролюючих органів слід вважати корупційною схемою та злочином проти держави.
Тема 2. Екологічні податки 2020: європейська модель чи тиск на бізнес? Формування рентної шкали для промислових підприємств – чи може це питання допомогти довкіллю?
Рентна шкала повинна вносити певну справедливість в процес отримання зиску від користування природними ресурсами, оскільки вони належать усім громадянам України загалом та кожному громадянинові у певній частці зокрема. Що стосується такого специфічного природного ресурсу, як здатність біосфери знешкоджувати шкідливі речовини, які ми викидаємо, то перевага у цих рентних платежах (за нормативне забруднення повітря, підземних і частково поверхневих вод) має надаватися відповідним територіям – громадам та їх об’єднанням.
Слід розрізняти рентний платіж за забруднення (в межах нормативів) та штрафи за понаднормативні викиди та скиди. Тут також переважне розпорядження цими коштами має бути у територіальних громад. Крім того, підприємства, які не забруднюють понаднормативно довкілля, не повинні підпадати під штрафні санкції. А для цього самі нормативи на викиди та скиди мають бути розумними, не повинні суперечити здоровому глузду, як це, наприклад, було у Правилах приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, що діяли до 2010 р. Для ілюстрації того, як залежить склад стоків або газових викидів від жорсткості нормативів, додаємо нижче нашу статтю «Вимоги до стоків та реалії», що була опублікована у 2007 році.
Тема 3. Екологічний моніторинг як головний чинник контролю промислового впливу підприємств.
На форумі висловлено думку про те, що екологічний моніторинг значно ширше, ніж просто спостереження за станом забруднення довкілля. Він передбачає також аналіз тенденцій зміни рівнів забруднення, розробку заходів з покращення ситуації та управління їх реалізацією з врахуванням зворотного впливу цих заходів на поточний рівень забруднення. І дуже велику роль має відігравати незалежний моніторинг громадськості, перш за все – екологічних активістів. Саме вони, як активні представники громадянського суспільства, що нині формується в Україні, є найбільш зацікавленою стороною у мінімізації забруднення довкілля. Для цього вважаємо за доцільне надати повноважним та обізнаним представникам активістів право нагляду за відбором проб, їх аналізом, оприлюдненням результатів та участі в обговоренні у властних структурах шляхів вирішення екологічних проблем.
Тема 4. Проблема шахтних вод Кривбасу: чи є надія на зміни?
Було розглянуто розроблену в Інституті проблем машинобудування Національної академії наук України спільно з Українським інститутом екологічних проблем технологію глибокої переробки шахтних вод з отриманням домішок у вигляді товарних продуктів. Стратегічної альтернативи цій технології у перспективі не існує. Проте для її реалізації, навіть у пілотному варіанті (переробка у першій черзі 150 – 200 м3/годину шахтної води) необхідний термін не менше 2 років від початку передпроектної проробки. Але передпроектні дослідження, наприклад, розробку ТЕО першої черги комплексу з очищення шахтної води, слід починати негайно. В рамках цієї роботи слід визначити оптимальне місце розташування комплексу (або декількох комплексів), визначитися з необхідними ресурсами тепла та споживачами знесоленої води, підрахувати необхідну електричну потужність та орієнтовну вартість капіталовкладень і собівартість очищеної води.
На період розробки та пуску комплексу необхідно продовжити скидання шахтних вод (можливо, їх найрозбавленішої частини) в р. Інгулець. При цьому слід максимально розтягнути період скидання з одночасним скиданням певної кількості Дніпровської води для того, щоб уникнути значних коливань мінералізації (дана технологія запропонована Дніпровським аграрним університетом). При сьогоднішньому стані (якщо залишити все так, як воно є зараз) коливання мінералізації води від 400 – 500 до 5000 мг/л пригнічують макро– та мікрофлору і фауну, і, таким чином, гальмують процеси самоочищення річки.
Розглянуто також проект скидання шахтних вод безпосередньо у Чорне море крізь трубопровід. Опускаючи адміністративно-політичні труднощі, які виникнуть при прокладці цього трубопроводу крізь розпайовані землі, зазначимо, що такий скид у поверхневі шари чорноморського шельфу істотно змінить мінералізацію морської води навколо дюкера. Скидання ж у глибинні шари моря може мати негативні віддалені наслідки у вигляді екологічної катастрофи, пов’язаної з підйомом метану та сірководню на поверхню моря, виходом цих газів у нижні шари атмосфери та їх самозайманням. Ці питання необхідно дослідити при розробці такого проекту.
Загальний висновок.
В ході форуму обговорено широке коло питань. Дуже корисним, на думку автора, є залучення активних шарів громадськості разом з представниками влади та бізнесу для обговорення екологічного стану довкілля та заходів з його покращення. Такі тристоронні заходи є початком системи соціального партнерства в Україні і можуть (в разі адекватності влади) запобігти вирішенню суспільних протиріч революційним шляхом.
На жаль, поза увагою учасників залишилися проблеми, пов’язані із забрудненням повітря в регіоні та технологіями, що дозволили б очищати викиди в атмосферу від коксохімічного виробництва, аглофабрики і т. ін. з отриманням корисних продуктів (наприклад, сульфату амонію – безхлоридного добрива, або залізорудного концентрату і т. ін.).
Учасник форуму, к. т. н., В.Г. Михайленко
доцент, ст.. н. співробітник
Інституту проблем машинобудування
ім. А.М. Підгорного НАН України